Плисківська громада

Чернігівська область, Борзнянський район

Вогнеборці

ВОГНЕБОРЦІ

В рік новий, під час святків,

Коли сніг іще білів,

Діло гарне ми зробили:

Взяли й школу освятили.

 

Та чи всі були вже грішні,

Чи причини в чомусь інші?

Через тиждень біда стала:

Вночі школа запалала.

 

Із дітьми, чоловіками,

Чоловіки із жінками,

Вчительська неслася рать

Рідну школу рятувать.

 

Бігли, плакали, пихтіли,

Тільки чуні лопотіли.

Воду враз давай тягати

І пожежу заливати.

 

Падав хтось з відром у сніг,

Втриматись, мабуть, не міг.

А тут голос ще кричить:

Воду, воду бережіть!

 

Наростає небезпека,

А колодязі далеко!

І прийшлось комусь водно

Задом затулять вікно.

 

А вогонь все не згасає –

Он і дах уже палає.

Ой нарешті щось гуде!

То пожежна наша йде.

 

Що тримається, на щастя,

На плечах ентузіастів.

Добровольців двоє тут.

Думаєм, мабуть, капут.

 

Де там, всі як ухопили,

Шланга того розкрутили,

Скло розбили трохи, мить –

І вода уже летить.

 

Протримались, мабуть, довго,

Ну, нарешті допомога.

Подивились у вікно –

Треба рятувать майно!

 

Обізвалась вогнеборець,

З добровольців доброволець:

Протигаз якби дали,

У приміщення б пішли!

 

Грати, рами виривайте,

Через вікна подавайте!

Мить – і в вікнах миротворці,

Божевільні добровольці.

 

На майно вже як напали,

Теє все передавали.

Від компютерів, столів,

До журналів, прапорів…

 

Спересердя хтось зітхнув:

Хто б іще таке збагнув?

Стеля от-от упаде –

Квіти тягне, ледве йде!

 

Де і сили тії брали,

Як надбання все тягали.

Те, що дбали сотню літ,

Переперли миттю, вліт.

 

… Гамір врешті зупинився,

Нишком хтось перехрестився:

Дарма, в сажі що були,

Зате ж вистоять змогли!

 

Тут наказ із висока:

Ситуація така,

Вчить дітей не припиняти,

Всім приміщення надати.

 

Знову чуні тупотять,

І платки лиш майорять.

Виконано й цей наказ,

Встигли точно, в самий раз.

 

Втнули справжній марш-кидок,

Можна дати вже й дзвінок…

(До дев’ятої години

Залишалось дві хвилини).

 

А як кінчили учить,

Розпорядження звучить:

З дому відра брать, лопати,

Цеглу й глину вигрібати.

 

Хоч і сили покидали,

Швидко по домам згасали.

Сім’ї можуть почекати.

Їм до цього не звикати.

 

Головне – наша робота.

Звикли жити у турботах.

Раз назвалися горшками –

В піч, до бісової мами!

***

Так і ніч застала в школі…

Після всього мимоволі

Думки в голову прийшли:

Клич якби згори дали.

 

Власні сили нам зібрати

Й нову школу збудувати.

Що б тоді робилося тоді!

Дні і ночі йшли б в труді!

 

Ми себе б не підвели,

Школу, впевнена, б звели.

А тоді б чекали зразу

Згори іншого наказу.

***

Честь і слава миротворцям,

Вчителям всім, вогнеборцям.

Коли є руйнівна сила,

Ще не вмре Вкраїна мила!

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь