Відкриття каменю з меморіальною дошкою з нагоди 190 річниці з дня народження художника Миколи ГЕ.
Ге Микола Миколайович (1831–1894)
Ге Микола Миколайович – художник, життя і діяльність якого пов"язані з Україною: з 1876 р. він мешкав на Чернігівщині, викладав у місцевих художніх школах, допомагав талановитій молоді. М. М.
Ге народився 15 (за іншими даними – 17) лютого 1831 р. в м. Воронежі в родині офіцера й дворянина. Його прадід був французьким емігрантом, який переїхав в Російську імперію в роки Великої французької революції. Мати художника померла від холери, коли М. М. Ге було три місяці. Дитинство майбутнього художника пройшло в Україні. У 1847 р., після закінчення гімназичного курсу, М. М. Ге вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету Київського університету Св. Володимира в м. Києві. У 1848 р. перевівся до Санкт-Петербурзького імператорського університету. Одночасно відвідував рисувальні класи в Імператорській Академії мистецтв. У 1850 р. залишив заняття в університеті й вступив до Імператорської Академії мистецтв. Був учнем П. В. Басіна (клас історичного живопису), проте захоплювався живописом К. Брюллова. У 1854 р. М. М. Ге виконав програму на здобуття малої золотої медалі «Суд царя Соломона». Отримав її лише в 1855 р. за картину «Ахіллес оплакує Патрокла». В 1856 р. за картину «Аендорська чарівниця викликає тінь Самуїла» отримав велику золоту медаль і звання класного художника 1-го ступеня, а також право на пенсіонерську поїздку за кордон. У 1857–1863 рр. мешкав у Італії. Як пенсіонер Імператорської Академії мистецтв відвідав Італію, Швейцарію, Францію. М. М. Ге працював у різних галузях живопису: писав портрети («Італійка в національному костюмі», 1857; «Портрет дружини художника А. П. Ге», 1858), пейзажі («Вид на Везувій в Віко», 1858; «Виноградник у Віко», 1858), побутові сцени («Ранок», 1857; ескіз картини «Мати на похоронах дитини», 1857). Однак з перших днів пенсіонерського відрядження художник мріяв про монументальне історичне полотно, розробляв тему «Смерть Віргінії» (1857–1858), виконав дев"ять варіантів композиції. Незадоволений результатом, залишив цей сюжет. Невдачі стали причиною творчої кризи художника.У 1860 р. М. М. Ге переїхав з Риму до Флоренції. Протягом двох років він майже не працював, написавши лише декілька невеликих портретів. А в 1863 р. була завершена і показана в Петербурзі на академічній виставці його перша значна картина «Таємна вечеря». При створенні образів апостолів художник використовував численні етюди та замальовки італійських євреїв, а для образу Христа – фотографію О. І. Герцена. В 1867 р. у м. Флоренції М. М. Ге написав «Портрет О. І. Герцена». Від"їжджаючи з Італії, художник таємно переправив його до Росії. «Таємна вечеря» була сприйнята неоднозначно. Враховуючи високі художні якості «Таємної вечері» Рада Імператорської Академії мистецтв 1863 р. присвоїла М. М. Ге звання професора, від якого в 1890 р. він відмовився, протестуючи проти реакційної політики керівництва академії. У 1864 р. художник їде до Італії, де продовжує працювати над сюжетами з Євангелія, створивши цілу низку картин й ескізів. Прагнучи до правдивого зображення пейзажного середовища, М. М. Ге пише численні етюди з натури. Серед них: «Захід на морі в Ліворно» (1862), «Мармурова пильня в Каррарі» (1868). У 1870 р. художник повернувся до Петербурга. В цей час в Росії формується Товариство пересувних художніх виставок (т. зв. «передвижники»). М. М. Ге став одним з його членів-засновників, був обраний в правління (1870). На першій пересувній художній виставці в 1871 р. експонувалася його картина «Петро І допитує царевича Олексія Петровича у Петергофі». Картина мала великий успіх, її одразу ж придбав відомий колекціонер П. М. Третьяков. У 1870-х рр. М. М. Ге успішно працював як портретист. Він створив портрети непересічних особистостей: М. Костомарова, М. Салтикова-Щедріна, М. Некрасова, М. Бакуніна, І. Тургенєва, Л. Толстого. Створені художником у 1860–1870 рр. портрети дозволяють стверджувати, що він є провідним майстром цього жанру. М. М. Ге звертається до нових історичних сюжетів і зазнає невдачі. Художник вступив у період болісних моральних і творчих шукань, що вилився в багаторічну кризу. У 1876 р. він назавжди виїхав з Петербурга й оселився в Україні на хуторі Іванівському Чернігівської губернії. Повернення М. М. Ге в мистецтво відбулося в 1884 р., коли було завершено «Портрет Л. М. Толстого». У 1880-х рр. художник створив низку портретів: П. Ге (1884), Е. І. Ге із сином (1885), курсистки М. Габаєвої (1886), С. Толстої з донькою (1886), власного онука Н. П. Ге (1889) та ін. У 1880-х рр. художник працював інакше: композиції стали різноманітнішими, набуваючи гостроти. У 1890 р. було написано одну з ключових картин циклу «Що є істина?» – «Христос і Пілат». Революційний зміст картини є таким очевидним, що офіційна влада поспішила її заборонити. Згодом він написав картини «Совість іуди» (1891), «Голгофа» (1893). М. М. Ге помер у 1894 р. Життя художника, за його словами, було служінням в ім"я пробудження кращого в людині.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
